Образ ліричного героя у збірці Олександра Олеся «З журбою радість обнялась»

Міністерство освіти і науки України

Департамент освіти і науки Кіровоградської облдержадміністрації

Кіровоградське територіальне відділення МАН України

НТУ «Сузір'я» Користівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів

імені А.П.Гайдара

                                                                  

Образ ліричного героя у збірці Олександра Олеся

«З журбою радість обнялась»

                         

  Роботу виконала:

                                                    Бугайченко Каріна Валентинівна ,

                                                   учениця 8 класу Користівської

                                                               загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів

                              імені А.П.Гайдара

                                                              Науковий  керівник:

                                              Різніченко Таісія Олексіївна,

                                                  вчитель української літератури

                                                    Користівської загальноосвітньої

                                                               школи І-ІІІ ступенів імені А.П.Гайдара

                            

Приютівка – 2014

Зміст

Вступ................................................................................................................ 3

Розділ 1. Збірка « 3 журбою радість обнялась » у контексті української літератури кінця XIX - початку XX

століття............................................................................................. 4

Розділ 2. Світ ліричного героя у збірці О. Олеся « 3 журбою

радість обнялась »......................................................................... ...8

Висновки …………………………………………………………………… 16

і

Список використаних джерел…………………………………………… 17

Вступ

Актуальність дослідження. Дослідження даної теми зумовило відсутність системного аналізу образу ліричного героя в інтимній ліриці Олександра Олеся, а оскільки Олександр Олесь - талановитий митець кінця XIX - почат­ку XX століття, чия спадщина до сьогодні не представлена вповні. Лірика Олександра Олеся досліджувалася такими науковцями як-от : Ніна Осьмак, Микола Кодак, Василь Ярименко, Микола Зеров, Христина Алчевська та багато інших представників української літератури. Але опрацювання даних джерел дає поштовх до ґрунтовного та детального аналізу саме збірки « З журбою радість обнялась ».

Мета роботи - дослідити образ ліричного героя збірки « 3 журбою радість обнялась » Олександра Олеся та визначити її місце у творчому доробку поета й проаналізувати специфіку засобів творення ліричного героя.

Реалізація поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань :

1)      Висвітлити позицію дослідників щодо збірки « 3 журбою радість обнялась »;

2)      Окреслити світ ліричного героя збірки « 3 журбою радість обнялась »;

3)      Висвітлити почуття ліричного героя;

4)      Охарактеризувати бачення довколишнього світу ліричним героєм.

Предмет дослідження – образ ліричного героя збірки « 3 журбою радість

обнялась ».

Об'єктом дослідження наукової роботи є збірка Олександра Олеся « З журбою радість обнялась ».

Для роботи із збіркою обираємо таких дослідників: М.Неврлий (концерн-

трація уваги на висвітленні фонів його творчого шляху й біографічній проекції на текст), Р.Тхорук (студіювання структурно-функціональних рівнів художньої системи), О.Таран ( ґрунтовне вивчення лінгвопоетичних аспектів творчості),

І. Чернова (зосередження дослідницького інтересу на міфологічному вимірі метатексту письменника), Н. Лисенко (систематизація і коментування архівних матеріалів).

Розділ 1. Збірка « 3 журбою радість обнялась » у контексті української літератури кінця XIX - початку XX століття

Дослідники творчості О. Олеся та його збірки «З журбою радість обнялась»

Доробок українських письменників-емігрантів певний час розглядався відірвано від літературного процесу України. Багато з них, наділених всілякими ярликами, були заборонені для вивчення, їх твори тривалий час не видавалися. До таких належить і Олександр Олесь, творчість якого, без сумніву, містить в собі ознаки модерної літератури кінця XIX - початку XX століття. Його твори тривалий час не видавалися в Україні в усій повноті, а опубліковані читалися й трактувалися по-різному. Дослідження творчості Олександра Олеся, розпочате його сучасниками X. Алчевською, А. Василь­ком, М. Зеровим, С. Єфремовим,

В. Пачовським, С. Русовою та інших, триває і тепер. Творчість письменника стала об'єктом вивчення сучасних науковців –  Л. Дем'янівської, М. Неврлого, О. Олійник, Р. Пархомика, Р. Радишевського, О. Сидоренко, Р. Тхорук та інші.

Його художня спадщина стала доступною лише в останні десятиліття завдяки зусиллям член-кориспондента НАН України Р. Радишевського, який здійснив двотомне видання праць Олександра Олеся у 1990 році. Дослідники творчості митця концентрують увагу на висвітленні фонтів його творчого шляху й біографічній проекції на текст (М. Неврлий), студіюють структурно- функціональні рівні його художньої системи (Р. Тхорук), ґрунтовно вивчають лінгвопоетичні аспекти творчості (О. Таран), зосереджують дослідницький інтерес на міфологічному вимірі метатексту письменника (І. Чернова), систематизують і коментують архівні матеріали (Н. Лисенко ).

І

Серед літературознавців і досі немає одностайності в поглядах на природу творчого методу Олександра Олеся. Складність вивчення полягає в

 «багатостильності» (Д. Наливайко) його мистецької манери. В оцінці естетичних пріоритетів Олеся-лірика йшлося про народницькі уподобання

(О. Бабиншін, С. Єфремов, С.Русова, М. Сумцова, І. Франко), неоромантизм

(Т. Гундорова, В. Петров, Н. Шумило), романтизм з імпресіоністськими рисами (О. Білецький), необароко (Н. Мамотіна).

Драматургічний доробок Олександра Олеся у науково-критичному дискурсі однозначно потрактовано як символістський ( Л. Дем'янівська,

М. Жулинський, Г. Костюк, Л. Мороз, О. Олійник ,Р. Пархомик, Б. Рубчак, С.Хороб ).

Було видано безліч праць, наприклад дисертація О. Олійника «Початки символізму в українській драмі ( на матеріалі творчості О. Олеся та С. Черка- сенка)» (1994); монографія Р. Пархомика «По дорозі в казку українського модернізму» (1996); стаття С.Хороба «П'єси Василя Пачовського та Олександра Олеся в контексті західно-європейської символістської драми» (2000) та

Н. Мамотіної «Принципи монтажної композиції у драматичних етюдах

О. Олеся» (2003), Н. Осьмак «Особливості художньої трансформації образу пісні в поезії О. Олеся та Г. Чупринки» (2009) [ 9, 57-60 ] та Н. Горик « Журба

 і радість О. Олеся» (2008) і безліч інших.

Серед вище названих дослідників ми побачили, що немає жодної праці, де було б досліджено збірку Олександра Олеся « 3 журбою радість обнялась ». А це означає, що вона залишається «недоторканою» серед уже відомих нам літературознавців та критиків. Тож, це дає поштовх на детальне дослідження цієї збірки.

Отже, Олександр Олесь - постать в історії української літератури не фрагментарна і далеко не другорядна. Його творчість увібрала в себе кращі зразки українського письменства попередньої доби і вплинула на розвиток поетичної творчості X. Алчевської, П. Капельгородського, В. Тарнаград- ського). Відчутний вплив Олесевої музи на ранню творчість Д. Загула,

М. Рильського, Л. Савченка, О. Слісаренко, В. Сосюри, П. Тичини та ін.

І це все дало поштовх дослідникам творчості Олеся краще дослідити його манеру письма та прив'язати до певного літературного напрямку.

Творча історія виходу збірки у світ

Влітку 1906 року Олександр Олесь разом із студенткою Бестужівських курсів Петербурга, майбутньою дружиною Вірою Анатолівною Свадковською здійснив подорож до Криму. Ця приємна мандрівка сприяла фізичному й моральному оздоровленню. Саме тут поет уклав свою першу книгу «3 журбою радість обнялась». Саме в Криму Віра Свадковська почала називати Олександра ніжно й ласкаво –  Олесь, давши життя його літературному псевдоніму.

На початку 1907 року з'явилася друком збірка у Петербурзі. Після виходу збірки, в одному з листів він звертається до дружини: « Чи думала ти, що наша книжка буде мати такий успіх, а ім'я, дане тобою, зробиться символом кохання».

В «Автобіографії» Олесь пише, що цю збірку він видав на позичені гроші. Є інші спогади, з яких видно, що літературний вечір у Петербурзі за участю Олександра Олеся і той успіх, який випав на долю поета, захопили П.Я.Стеб-

ницького, українського письменника і громадського діяча буржуазного напрямку, видати власним коштом перший том поезій Олеся. Захоплений успіхом збірки молодого поета, П.Я.Стебницький нібито подарував її Олександру Олесю, тобто відмовився від позичених грошей. Про ще згадує учасник того вечора О.Лотоцький: «... то була така чиста й глибока радість з приводу того, що об'явився новий справжній, долею благословенний український поет! Вечір не пройшов без наслідків і для цього останнього. Стебницький видав перший том поезій Олександра Олеся і те видання подарував авторові». [ 4, 329 ]

Критика дуже прихильно поставилася до молодого поета. «Весною дише від сих віршів, - писав про збірку « 3 журбою радість обнялась» Іван Франко. - Виступає молода сила, в якій уже тепер можна повітати майстра віршової форми і легких граціозних пісень. Майже кожний його віршик так і проситься під ноти, має в собі мелодію».[8, 224 ]

Майже невідомий до 1906 року, Олександр Олесь завдяки першій збірці стає дуже популярний. «Пригадую свої перші враження від Олеся 1906 - 1908pp.: як я тоді вишукував його поезії по тодішніх декламаторах, як вражали вони мене свіжістю і безпосередністю, приємною відсутністю банально-цинічних фраз та учителькою току старіших поетів». «Олесю не довелося завойовувати своєї поетичної слави. Вона сама прийшла до нього на другий день після виходу з друку першої книжки його поезій. Свіжість поетичних образів, плавність і легкість вірша, сміливість деяких прийомів... заінтересували й зачарували українське громадянство». [ 7, 334 ]

Отже, збірка Олександра Олеся «3 журбою радість обнялась» принесла поетові славу та визнання. У захопленні від його збірки було безліч письменників та критиків, які гарно про них відгукувались. Тож, завдяки саме цій збірці поет-Олесь вийшов у світ визнання та слави.

Розділ 2. Образ ліричного героя у збірці «3 журбою радість обнялась»

Перед тим як перейти до образу ліричного героя у зазначеній збірці, ми спочатку дамо визначення ліричного героя.

Ліричний герой - друге ліричне «я» поета; умовне літературознавче поняття, яким позначається коло ліричних творів певного автора, форма втілень його осяянь, думок, переживань. Разом з тим ліричний герой не ототожнюється  з поетом, з його душевним станом, він живе своїм життям у новій художній дійсності. Між ними існує естетична дійсність, певний естетичний ідеал, виражений у тексті віршованих творів. Ліричний герой водночас концентрує в собі естетичний досвід певного покоління, нації, людства. [ 1, 405 ]

Почуття ліричного героя

Перша збірка Олександра Олеся «3 журбою радість обнялась» відбила «вище розуміння мистецтва» й «вищу любов до народу» молодого поета- ідеаліста, мінливість настроїв його ліричного героя. Водночас у збірці поета зазвучав досить потужний струмінь громадських мотивів, які перепліталися з інтимною лірикою.

Восьмирядкова мініатюра «3 журбою радість обнялась» (1906) презентувала твору манеру фіксувати мінливість сердечних реакцій ліричного героя зовнішні й внутрішні чинники. У «моментальній фотографії» майстерно розкрито психологічний тиск контрастних відчуттів на самоусвідомлення ліричного персонажа:

В обіймах з радістю журба,

Одна летить, друга спиня...

Іде між ними боротьба,

І дужчий хто - не знаю я...[ 2, 19]

Ліричний герой намагається «вийти з роздвоєння», але він не може дійти згоди між самим собою, кого йому обрати ?!

«Айстри» (1905) – наскрізний вірш неоромантичного мотиву передчасного квітування – розквітлі в саду осінньої півночі айстри зів'яли в холод – природньо пов'язується з драмою кожної людини, чий ідеал розбиває життя, з конфліктом мрії та дійсності. Поетична принадність айстр – утілення іронії долі:

...Схилились і вмерли...І тут,

 як на сміх,

Засяяло сонце над трупами їх !..[2, 17]

«В дитинстві ще... давно, давно колись...» відбувається повернення ліричного героя до свого дитинства, де він згадує «день майовий, степ шовкий, де весь Божий світ сміявсь, радів». Його переповнюють почуття, емоції, які несуть для нього спокій та насолоду. Та жити, закриваючи на все очі, ліричний герой не зміг:

І я не виніс щастя-муки,

І задзвеніли в серці звуки,

І розітнувсь мій перший

спів... [2, 25]

Вірш «Він жив один в своїй пустелі...» (1906) показує переживання ліричного героя, якого не сприймає суспільство, воно не хоче його зрозуміти:

«Самотній він, — юрба сказала, —

Як жаль його...» і далі йшла,

І в повній щирості бажала

Зробить посмітюху з орла.[ 2, 26]

Переживання любовного почуття ліричним героєм ми бачимо у вірші

«Вона ішла... але здавалося мені...» (1917). Ліричний герой зустрічає її, вона йде, і раптом перетворюється на ніжний пролісок, що в снігу зоріє; на газель, яка спускається зі скель. Їй вклоняються трави і солов'ї щебечуть пісні.

Але раптом вона зникла, а до ліричного героя прийшов смуток:

Вона пройшла і зникла десь у сизій млі...

І ніби з нею все пройшло навіки :

Весна, бажання і утіхи,

І вся краса життя й землі. [ 2, 32 ]

Вірш «Гроза пройшла... зітхнули трави» (1905) показує роздвоєність нашого ліричного героя, яке зображено через образ трав. Гроза нібито і пройшла, але на травах і квітах ще тремтять сльози. Герой наче радується закінченню грози та водночас у його душі перебуває смуток за пережитим:

Літає радість, щастя світе,

Дзвенять пташки в садах рясних,

Сміються знову трави, квіти...

А сльози ще тремтять на них.[ 2, 35 ]

Душевні переживання ліричного героя, який знаходиться у пошуках власного щастя, ми можемо побачити у вірші «Вгледіти щастя, зомліти, осліпнути...» (1905). Ось ці пошуки стають для нього мукою:

Боже всесилий!

Чи зміг би ти вигадать

Муку ще більшую, гіршую,

тяжчую?! [ 2, 35 ]

Повернення до любовних перепитій ми бачимо у вірші «Ні, забуття не дасть мені й сама природа...» (1905). Тут ми бачимо ніжні і незабутні почуття ліричного героя, який згадує про своє колишнє кохання. І ці почуття незабуті, бо:

Я б думкою спинивсь в

в другім небеснім світі,

Куди і сяйво зір не доліта,

Але і там же власне сонце світе

І знов воно про тебе нагада.[ 2, 45 ]

Вірш «Нехай обдурений я сном...» (1921) дає нам змогу побачити весну, яка живе у душі ліричного героя, тобто не дивлячись на те, що він осміяний, обурений і на вулиці осінні місяці, він радіє життю:

...Нехай! але в душі моїй

Яка цвіла весна рожева!

Пахніли, дихали дерева!

Літав пташачий звуків рій...

І хай розвіялися сни,

Хай ті ж і сум, і жаль, і муки,

Але я й досі чую звуки

Моєї дивної весни...[2, 45]

І знову ми повертаємося до любовних переживань нашого героя. Вірш «Ти знов прийшла, щоб всі чуття холодні...» (1906) дає нам картину нерозділеного кохання. Герой ніби й забув про всі страждання, які пережив колись, але Вона знов про себе нагадала:

Ти знов прийшла, щоб

кинуть на поталу

Весь світ чуттів і дум моїх,

Щоб вічно я страждав по ідеалу

І досягнуть його не міг.[ 2, 38 ]

У вірші «Раз високо над горами...» (1906) ми бачимо перевтілення ліричного героя у хмаринку, яка пливе разом зі своєю коханою по небу. Але вони не можуть бути щасливими, бо їхньому щастю заважають оточуючі - вітер, трави:

Хотілось їм зостатися,

Удвох прожити вік,

А вітер злий сміявся вже

Десь збоку біля їх.

А трави в свої рученьки

Ловили радо їх

І грались, ніби в крем'яхи,

Сльозами хмарок тих.[ 2, 45 ]

Переплетення спогадів та думок ліричного героя про минулі дні ми бачимо у вірші «Безсмертники» (1907). Так як і безсмертники, герой відчуває себе сухим та згаслим, але безсмертники нагадують йому весняні розкоші.

Ці квіти — спогади про

світлі дні...

І хай відносин наших світ

погасне,

А спогади все ж будуть

 жить в мені,

Нагадувать про дні, про ночі

теплі, ясні... [2, 39]

Отже, виходячи з вище проаналізованих віршів, можна сказати, що почуття нашого ліричного героя одноманітні, всі вони стосуються його любовних перепитій. Але водночас почуття мають різне наповнення, яке виражається через його думки, переживання, настрої та ставлення до оточуючих.

Бачення довколишнього світу ліричним героєм

У цій частині розділу ми спробуємо розглянути ставлення ліричного героя до України та людей, які в ній живуть.

Розпочнемо з вірша «Для всіх ти мертва і смішна» (1906). За допомогою ліричного героя автор нам показує своє ставлення до українського народу. Він їх засуджує, просить скинути кайдани і стати вільним. Та на це спроможний лише сильний дух країни –  Орел, і він дасть Україні свободу довгождану:

...Ти, дужий в вільності своїй,

Розніс би хмари і тумани,

Розбив би всіх неволь кайдани,

розбив би, чуєш, краю мій?... [2, 49]

У вірші «В болотах жаби рай знайшли...» (1905) за допомогою образу жаб та орлів показано два прошарки суспільства: високий та низький. Та ліричний герой показує нам, що в кожного є своє життя, він живе так, як йому до вподоби і їм не треба іншого, бо так вони відчувають те, для чого були народженні, у кожного своя місія - у жаб жити в болотах, а у орлів - літати в небі.

...Та жаби, всі в сетках турбот,

На клект орлячий не

 зважали,

Жили, плодились і згнивали

В багні смердючому болот.

І повні скорбного чуття,

Орли за хмарами літали

І ситих жаб уже не звали

З болот до вищого життя. [ 2, 22 ]

«Душа моя - пустка холодна й німа...» (1906) показує нам ліричного героя, який має пустку у душі. Це сталось через те, що колись суспільство не зрозуміло його гарних намірів, і в свій час закидали камінням. Та наш герой виявився сильним і готовий стояти до кінця.

Душа моя — дно

безджерельне й сухе,

Де тільки сіріє каміння

важке...

Тим сірим камінням колись в

мої груди

Все били без жалю,

жалкуючи, люди. [2, 58 ]

Образ сильної душею людини ми знаходимо у вірші «Я більше не плачу... Я муку свою...» (1906). Герой глибоко в душі ховає свої муки і – стає на допомогу своєму народові. Він готовий за нього життя покласти. Йому на допомогу стають залізні мечі:

Я більше не співаю: в борні

уночі

Співають залізні мечі...

Вночі блискавками літають,

До бою скликають, -

 І меч мій в борні

Нехай заспіває мені. [ 2, 32 ]

У «Лебединій зграї» (1905) показано зграю лебедів, які не дивлячись нінащо летять у вирій. Вони не бояться ні вітру, ні скель, ні дощу. Лебеді вільні, тому і роблять те, що їм до вподоби. У цьому вірші ліричний герой задумується про долю Батьківщини, тому і просить зграю пам'ятати тих, хто загинув:

Летіть!.. Коли ж ви будете

бенкет справляти,

Згадайте мертвих словом

 жалібним...

І наперед, ніж келих

сповнений підняти,

Ударте в дзвін по ним! [2,47]

Вірш «Три менти» (1907) передає нам заклик автора. Він просить нас стати до боротьби, нікого і нічого не боятись, а навпаки взятись за зброю.Тож

тут ліричний герой постає перед нами з сильною волею, волею за життя до

переможного кінця.

Гей, до зброї! Бийте в дзвони!

Будьте смілі, як дракони!

Всіх гукайте,

Всіх скликайте —

Хай гудуть, як громи, дзвони...

Хто там ззаду? —

Кулю гаду!

Хто там ззаду?.. [2,53]

Отже, проаналізувавши вірші, де було показано бачення довколишнього світу ліричним героєм, ми змогли побачити сильну як духом, так і волею людину, яка стоїть до переможного кінця і ніколи не здається. Вона бореться за свою Батьківщину та за свій народ.

Висновки

Отже, Олександр Олесь - постать в історії української літератури не фрагментарна і далеко не другорядна. Його творчість увібрала в себе кращі зразки українського письменства попередньої доби і вплинула на розвиток поетичної творчості X.Алчевської, П.Капельгородського, В.Тарнаградського. Відчутний вплив Олесевої музи на ранню творчість Д.Загула, В.Сосюри,

М.Рильського, Л.Савченка, О.Слісаренко, П.Тичини та ін.

Збірка Олександра Олеся «3 журбою радість обнялась» принесла поетові славу та визнання . У захопленні від його збірки було безліч письменників та критиків, які гарно про них відгукувались. Тож, завдяки саме цій збірці поет- Олесь вийшов у світ визнання та слави.

З проаналізованих віршів, де йшлося про почуття ліричного героя можна сказати, що почуття нашого героя одноманітні, всі вони грунтуються на його любовних перипетіях. Але ці почуття мають різне наповнення, яке виражається через його думки, переживання, настрої та ставлення до оточуючих.

Проаналізувавши вірші, де було показано бачення довколишнього світу ліричним героєм, ми змогли побачити сильну як духом, так і волею людину, яка стоїть до переможного кінця і ніколи не здається. Вона бореться за свою Батьківщину та за свій народ.

Список використаних джерел

1)      Літературознавчий словник-довідник ( P. Т. Гром'як, Ю. І. Ковалів та ін. ). - К. : ВЦ « Академія », 1997, - 752 с. - С. 405.

2)     Олесь Олександр. Твори : В 2 т . / Упоряд. , авт. передм. та приміт.

P. Т. Радишевський, - К. : Дніпро, 1990. - Т.1 : Поетичні твори. Лірика. Поза збірками. З неопублікованого. Сатира. - 959 с. - С. 17, 19, 22, 25, 26, 32, 35, 38, 39, 45, 47, 49, 53, 58.

3)      О. Олесь // Учитель. - № 1- 3. С. 12-17.

4)      Осьмак Н. Особливості художньої трансформації образу пісні в поезії О.Олеся та Г. Чупринки / Н. Осьмак // Дивослово. - 2009. № 11.С. 57 - 60.

5)      Радишевський Р. Третє повернення Олеся // Наука і культура. Україна. Щорічник. Вип. 24на. Щорічник. Вип. 24. - К., 1990. - С. 45 - 48.

6)      Радишевський Р. « Я молодість люблю » // Отчий край ' 90. —К., 1990. - Вип. 4.-С.25-28.

7)      Филипович П. Олесь // Урок української. - 2000. - № 7. -С. 15-20.

8)      Франко І. Зібрання творів у 50 томах. - К. : Наукова думка, 1981. - Т.

31 : Літературно-критичні праці ( 1897 - 1899 ). - 596с. - С.345 - 349.

9)      Франко І. О. Олесь « 3 журбою радість обнялась » // Франко І. Зібрання творів у 50 томах. - К. : Наукова думка, 1982. - Т. 37.